Заява про злочини проти людяності щодо української нації від 23.11.25 №UN-0002/ПР

Заяву з додатками до неї можна завантажити за посиланням: https://drive.google.com/drive/folders/1Z2ebOqSJ-AChGDTRJNSAP4QK7OAIEjnA?usp=sharing

ОГОЛОШЕННЯ змісту заяви:

Представники певної групи української нації згідно Протоколу № 1 від 21 травня 2025   Юлія Степанівна (Гурман) Мазур, 22400, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Ххх, вул. Ххх 000. Володимир Васильович Шмигора, 21000 , м. Вінниця, вул. Ххх 00/00. Сергій Володимирович Крисак, 21000, м. Вінниця, вул. Ххх 00/00

Mr. Karim A. A. Khan Office of the Prosecutor International Criminal Court Oude Waalsdorperweg 10 The Hague, The Netherlands OTPNewsDesk@icc-cpi.int   Юридична особа ЄДРПОУ 00034051 ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА PROSECUTOR GENERAL’S OFFICE D-U-N-S® Number: 55-264-2506 Керівник: КРАВЧЕНКО Р. А. 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15

ЗАЯВА ПРО КРИМІНАЛЬНІ ЗЛОЧИНИ від 23.11.2025 р. № UN-0002/ПР

Римський статут Міжнародного кримінального суду, статтю 7, частину 1 пункт (c), злочин апартеїду статті 7, частина 1 пункту (j).

 

*Примітка: Українська нація — це народ, який живе сторіччями на своїй Богом даній землі Україна. Має спільну історію, культуру, мову, звичаї, спадкові традиції та національну ідентичність. Українська нація має право на самовизначення та прагнення до суверенітету й незалежності.

*Публічне заперечення Голодомору/геноциду 1932-1933 роках, української нації за міжнародним правом, а саме: за європейськими нормами, Рамковим рішенням 2008/913/JHA від 28 листопада 2008 року, публічне заперечення або применшення геноциду чи злочинів проти людяності визнається кримінальним злочином.

Беручи до уваги Загальну декларацію прав людини, в якій говориться, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах і що кожна людина повинна мати всі права та свободи, проголошені в Декларації, без будь-якої різниці, зокрема без відмінності раси, кольору шкіри або національної належності,

 беручи до уваги Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам, в якій Генеральна Асамблея заявила про те, що процес звільнення не можна зупинити і звернути назад і що в інтересах людської гідності, прогресу та справедливості необхідно покласти край колоніалізму та пов’язаній з ним будь-якій практиці сегрегації та дискримінації.

 зазначаючи, що відповідно до Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації держави особливо засуджують расову сегрегацію та апартеїд та зобов’язуються попереджати, забороняти та викорінювати будь-яку практику такого роду на територіях, що знаходяться під їхньою юрисдикцією,

 зазначаючи, що у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього деякі акти, які також можуть бути кваліфіковані як акти апартеїду, становлять злочин, згідно з міжнародним правом,

 зазначаючи, що в Конвенції про непридатність терміну давності до військових злочинів та злочинів проти людства «нелюдські дії, які є наслідком політики апартеїду», кваліфіковані як злочин проти людства,

 зазначаючи, що Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила цілу низку резолюцій, у яких політика та практика апартеїду засуджуються як злочин проти людства,

 наголошуючи, що Рада Безпеки підкреслила, що апартеїд і його посилення і розширення, що триває, є серйозною перешкодою і загрозою для міжнародного миру і безпеки,

 будучи переконані в тому, що Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього дозволить вжити нових більш ефективних заходів на міжнародному та національному рівнях з метою припинення злочину апартеїду та покарання за нього.

Українці, потерпілі/жертва певна група української нації, на підставі Протоколу зібрання певної групи української нації № 1 від 21 травня 2025 року, уповноважені звертатись до національних, міжнародних організацій та судів. Представляти інтереси певної групи української нації в національних, міжнародних та міждержавних структурах, зокрема судах. (Додаток 1).

 

РОЗДІЛ І

1. Спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення.

Посилаючись на: Право народів/націй на самовизначення закріплене в міжнародних документах. Статут ООН (995_010) – Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги до принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру, Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співпраці між державами (995_569) – визнала право народів на самовизначення як основний принцип міжнародного права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (995_043) – стаття 1 проголошує, що Всі народи мають право на самовизначення, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (995_042) – стаття 1. Декларация о предоставлении независимости колониальным странам и народам, резолюція 1514 (15), п. 2 усі народи мають право на самовизначення; в силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус та здійснюють свій економічний, соціальний та культурний розвиток, також підтверджує, що Всі народи мають право на самовизначення.

2. Українська нація, реалізувала своє невід’ємне право на самовизначення 1 грудня 1991 року під час Всеукраїнського референдуму, на якому підтвердила Акт проголошення незалежності України (1427-XII), ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР на основі положень Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ) від 16 липня 1990 року.
3. <…> Конституційний Суд України зазначає; Право саме української нації на самовизначення є основою Акта проголошення незалежності України, що його ухвалила 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР (далі – Акт), яка діяла “виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН” (абзац третійпреамбули Акта). Юридичним фактом, який остаточно й безповоротно затвердив Акт “створення самостійної української держави” (перше речення резолютивної частини Акта), стало волевиявлення усього Українського народу 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі. (абзац другий, другого речення, підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини) у Рішенні Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 (v001p710-21)
4. Відповідно, Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (1286-XII) (який був чинний на час проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року) стаття 1 Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, (…) нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України (…) Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому цим Законом. (далі – закон).
5. Єдиний правовий документ який був затверджений Всеукраїнським референдумом (волею української нації) та має статус закону вищу юридичну сили є Декларація про державний суверенітет України (55-ХІІ), (Додаток 2), відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» (1660-XII) від 11.10.1991 року (Додаток 3) абзац 4 Акт незалежності – це продовження і реальна дія Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ), логічний підсумок всього суспільного розвитку останніх років, розуміння необхідності й невідкладності кардинальних змін у нашому житті. (далі – Акт незалежності).
6. Декларація про державний суверенітет України (55-ХІІ), Розділ I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Українська РСР/України як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

Розділ VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР/України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Розділ X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ Декларація є основою для нової Конституції, законів України (далі – Декларація).

7. Декларація про державний суверенітет України (55-ХІІ), Акт проголошення незалежності України (1427-XII), (Додаток 4) схвалений Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, (Додаток 5) у відповідності з принципами міжнародного права юридично закріпила, що земля, природні ресурси є власністю української нації, народу України та визначила їх статус як невідчужуваних, територіальної і матеріальної основ суверенітету, що має використовуватися з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб української нації та всього народу України.

Відповідно до міжнародного права, право нації на самовизначення включає у себе право нації на природні багатства та ресурси.

8. Резолюція Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Рекомендації стосовно міжнародної поваги до права народів та націй на самовизначення» 1314 (ХІІІ) від 12 грудня 1958 року вказано, що право народів і націй на самовизначення включає «невід’ємний суверенітет над їх природними багатствами і ресурсами».

Відповідно до розділу І Резолюції Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Невід’ємний суверенітет над природними ресурсами» 1803 (ХVІІ) від 14 грудня 1962 року:

– право народів і націй на невід’ємний суверенітет над їх природними багатствами і ресурсами має здійснюватися в інтересах їх національного розвитку та добробуту населення відповідних держав (пункт 1);

– порушення права народів і націй на суверенітет над їх природними багатствами і ресурсами суперечить духу і принципам Статуту ООН і перешкоджає розвитку міжнародного співробітництва та підтримання миру (пункт 7);

– угоди про іноземні інвестиції, вільно укладені суверенними державами або між суверенними державами, повинні сумлінно дотримуватися суверенітету народів і націй над їх природними багатствами і ресурсами відповідно до Статуту ООН та принципів, викладених в цій резолюції (пункт 8).

9. У статті 1 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (995_043) 1966 року, як і у статті 1 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (995_042) 1966 року, закріплено, що Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток (пункт 1); Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права; жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування (пункт 2).

У «Загальному коментарі № 12 (Право на самовизначення)», прийнятому на 26 сесії Комітету з прав людини ООН 13 березня 1984 року, наголошено, що право на самовизначення має виняткове значення, оскільки його реалізація є важливою умовою ефективного забезпечення та гарантія індивідуальних прав людини, їх поширення та зміцнення.

Право нації, народу на самовизначення, включно з правом вільного розпорядження своїми природними багатствами і ресурсами, не випадково закріплено у статті 1 кожного пакту, оскільки вони є основую забезпечення та реалізації громадянських, політичних, економічних, культурних прав, проголошених пактами.

Висновок: Жоден народ/нація ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування. Злочин проти національної групи (української нації) заходами законодавчого характеру умисне створення життєвих умов, позбавлення невід’ємного суверенітету над природними багатствами і ресурсами.

«Нелюдські акти, вчинені в контексті інституціолізованого режиму систематичного гноблення та панування однієї расової групи над будь-якою іншою расовою групою або групами і які вчиняються з метою підтримання такого режиму».

 

РОЗДІЛ ІІ

Зміна Конституційного Устрої в Україні без волі народу, з метою узурпації влади.

10. Зміна Конституційного устрою, може відбуватись виключно через самовизначення народу, референдум. Відповідно до Конституції Української РСР (888-09), (яка втратила чинність 28 червня 1996 року), суверенне право на вирішення найважливіших питань державного життя виносяться на всенародне обговорення, а також ставляться на всенародне голосування (референдум) (стаття 5), народ був позбавлений цього права у процесі прийняття нової Конституції України (254к/96-ВР) 28 червня 1996 року.
11. Конституція України (254к/96-ВР) була прийнята Верховною Радою України в
    депутатському складі Верховної Ради Української РСР (1543-XII), без проведення всенародного референдуму, попри те, що зміна державного устрою є найважливішим питанням життя народу та держави. Більше того, КОНСТИТУЦІЙНИЙ ДОГОВІР між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України (1к/95-ВР) від 8 червня 1995 року, який був тимчасовим актом конституційного значення, Стаття 61 (IV), не надавав Верховній Раді України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР (1543-XII), повноважень змінювати державний устрій без волі народу (всеукраїнського референдуму).
12. Також про це йдеться у Рішенні Конституційного суду №6-рп/2005 від 5 жовтня 2005 року. (v006p710-05) (1) Положення частини другої статті 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ) “носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ” треба розуміти так, що в Україні вся влада належить народові. Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України.

Результати народного волевиявлення у визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України формах безпосередньої демократії є обов’язковими.

(2) Положення частини третьої статті 5 Конституції України (254к/96-ВР) “право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами” треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

 Належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами.

(3) Положення частини четвертої статті 5 Конституції України (254к/96-ВР) “ніхто не може узурпувати державну владу” треба розуміти як заборону захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об’єднаннями. (далі – рішення).

Висновок: Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці (55-ХІІ), Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР (1543-XII), 28 червня 1996 році Законом України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» (254/96-ВР) прийняла Конституцію України (254к/96-ВР), без проведення всеукраїнського референдуму, що є ніщо інакше як узурпація влади і позбавлення волі народу на самовизначення, в зв’язку зі зміною державного устрою.

 

РОЗДІЛ ІІІ

Гарантоване право на місцеве самоврядування

13. Європейська хартія місцевого самоврядування – ETS № 122 Місцеве самоврядування, 15.X.1985 року (Додаток 6) https://rm.coe.int/168007a088 стаття 4 (1) Основні повноваження та обов’язки місцевих органів влади визначаються конституцією або статутом. Однак це положення не перешкоджає наданню місцевим органам влади повноважень і обов’язків для конкретних цілей відповідно до закону.

Оригінал тексту – Article 4 – Scope of local self-government (1) The basic powers and responsibilities of local authorities shall be prescribed by the constitution or by statute. However, this provision shall not prevent the attribution to local authorities of powers and responsibilities for specific purposes in accordance with the law.

14. Згідно Конституції України (254к/96-ВР), в статті 7 В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, стаття 140 Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
15. Відповідно Конституції України (254к/96-ВР), статті 143, передбачено, що Територіальні громади здійснюють місцеве самоврядування безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; (далі – конституція).
16. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 (v010p710-10) у своєму рішенні підтверджує: (1) – положення частини першої статті 143 Конституції України (254к/96-ВР), згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування “вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції”, слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень;
17. По факту, (місцеві органи державної влади) – місцеві Ради народних депутатів УРСР 1997р. не припинили свою діяльність відповідно Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (533-XII) втратив чинності 12.06.1997р. на підстава Закону України «Про місцеве самоврядування» 280/97-ВР 12.06.1997р. Посадові особи, місцевої Ради народних депутатів – місцеві органи державної влади, узурпували місцеву владу (рішення органу державної влади обов’язкові для виконання), 21.05.1997 року зареєстрували юридичні особи з назвами (міські, сільські, селищні) ради, як (орган місцевого самоврядування) з метою отримання незаконного доступу до розпорядження і привласнення рухомого, не рухомого майна, коштів місцевих бюджетів, землі, природних ресурсів, що є власність територіальних громад.
18. Єдиним конституційним засновником органу місцевого самоврядування може бути виключно територіальна громада, але жодна територіальна громада в Україні не приймала жодних рішень щодо утворення «органу місцевого самоврядування – міських, селищних, сільських рад».
19. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) навіть імовірно не міг бути ні підставою, ні розпорядчим документом для утворення існуючих юридичних осіб (міських, сільських, селищних рад) «орган місцевого самоврядування», оскільки станом на день нібито їх реєстрації – 21.05.1997 року, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) взагалі не мав статусу чинного правового акту, цей Закон набув чинності лише 12.06.1997 року, відповідно до пункту 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Копія сторінки архівного номеру газети «Голос України» №102 (1602) від 12 червня 1997 р. (Додаток 7) Орган місцевого самоврядування утворюється територіальною громадою, а не законом!
20. Таким чином жодна територіальна громада в Україні не приймала і не могла прийняти жодних рішень щодо утворення «органу місцевого самоврядування – міських, селищних, сільських рад», на дату 21.05.1997 р., так як Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) тільки проводилось голосування в Парламенті України – Верховній Раді України. Місцеві Ради народних депутатів УРСР (на той час діючі комуністи) зареєстрували приватні юридичні особи з ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ), згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» №118 від 22.01.1996 року (118-96-п) (Додаток 8) як юридичні особи — суб’єкти господарювання, які здійснюють економічну діяльність (КВЕД 84.11 Державне управління загального характеру).

відповідно до пункту (1) Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України* – це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи** (філії, відділення, представництва тощо). (далі – ЄДРПОУ).

* Далі – Державний реєстр.

** Далі – суб’єкти господарської діяльності.

Виставок: Позбавлення територіальних громад права на місцеве самоврядування, в наслідок узурпації місцевої влади, призвело до умисного створення життєвих умов, позбавлення права територіальних громад своєї власності, комунального/спільного, рухомого і нерухомого майна, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях та інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Заходами, узурпації місцевої влади, порушення міжнародного права, конституційного устрою, розраховані на те, щоб перешкодити участі (групи) територіальній громаді у політичному, соціальному, економічному та культурному житті країни, умисне створення умов, що перешкоджають повному розвитку таких груп, зокрема шляхом позбавлення членів територіальних громад основних прав людини та свобод, є ніщо інакше як злочин проти людяності, “злочин апартеїду” у цьому Кодексі вживається у значенні, наведеному в Міжнародній конвенції про припинення злочину апартеїду та покарання за нього від 30 листопада 1973 року. «Нелюдські акти, вчинені в контексті інституціолізованого режиму систематичного гноблення та панування однієї расової групи над будь-якою іншою групою які вчиняються з метою підтримання такого режиму».

21. На тій підставі, що органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради не були утворені територіальними громадами, відповідно до ст. 143 Конституції України (254к/96-ВР), порушено право територіальних громад на (місцеві вибори) до органів місцевого самоврядування.
22. Відповідно до статті 38 Конституції України (254к/96-ВР), громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
23. Згідно до статті 71 Конституції України (254к/96-ВР), вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
24. Відповідно Європейської хартії місцевого самоврядування – ETS № 122 від 15.X.1985 року, https://rm.coe.int/168007a088 стаття 3 (2) Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення жодним чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів чи будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється статутом.

Мовою оригіналу: Article 3 (2) – Concept of local self-government. This right shall be exercised by councils or assemblies composed of members freely elected by secret ballot on the basis of direct, equal, universal suffrage, and which may possess executive organs responsible to them. This provision shall in no way affect recourse to assemblies of citizens, referendums or any other form of direct citizen participation where it is permitted by statute.

Висновок: В наслідок широкомасштабного та систематичного інституціолізованого гноблення та панування існуючого режиму, з застосуванням психологічного примусу з використанням друкованих ЗМІ, радіо, телебачення, листівки, передвиборчі агітації, мета яких виявити волю територіальної громади проголосувати за квазі органи місцевого самоврядування, які ніколи не були утворені ними.

По факту, територіальні громади були позбавленні вільно виявляти свою волю, вибирати та бути обраним на місцевих виборах до органів місцевого самоврядування, який був утворений територіальною громадою.

наприклад:

(члени територіальних громад з районним поділом у місті Вінниці заявили своє право на місцеве самоврядування, надали неспростовані докази злочину, узурпації місцевої влади, та повалення Конституційного ладу в Україні від 13.07.2023р. ЄРДР № 42023020000000262 (Додаток 9 ) на що юридична особа СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20001473, винесла постанову про зміну попередньої правової кваліфікації ч.1 статті 109 ККУ на ч.1 ст. 366 ККУ, мотивує тим що не було застосовано фізичного або психологічного примусу (що притаманно захвату державної влади), і вбачається злочин підробка документів при державній реєстрації, юридичної особи в державному реєстрі підприємств та організацій України.

Але у 1997р. працівники Вінницької міської Ради народних депутатів з мандатом комуністичної партії привласнили повноваження місцевого самоврядування, скориставшись службовим становищем, працівники/особи державного органу (Вінницька міська Рада народних депутатів) у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Адже працівники/особи державного органу (Вінницької міської Ради народних депутатів) у 1998р. використавши своє службове становище, з застосуванням засобів масової інформації, друкованих виданнях, листівок, агітаціях, відомих громадських діячів, народних артистів, майстрів спорту, Героїв України з використанням Нейролінгвістичного програмування (технологія для досягнення своїх цілей, маніпуляцією свідомості). З закликами прийти на вибори та віддати свій голос за юридичну особу, яка ніколи не була утворена в конституційний спосіб територіальними громадами з районним поділом у місті Вінниці. Заклики, які друкували у засобах масової інформації (Додаток 9-1)  «Ви знаєте цих людей їм можна вірити», «В Україні є шанс», «Ці вибори будуть вирішальними для долі України», «Голосуй за кого хочете, тільки голосуйте! Інакше проголосують замість вас», «Я йду до влади, щоб відмовитись від неї», «Ваша доля залежить від вашого вибору, і я впевнений, що цей вибір буде правильним», «НІ ! – Вінницькому Чорнобилю», Подолати проблеми виплати зарплати, пенсій, стипендій, створити нормальні умови життя, «Міська Рада повинна стати дійсним гарантом економічного захисту мешканців міста», розповсюджування матеріалів з застосуванням залякування, закликів, лозунгів, та обіцянок, мета яких виявити свою волю та проголосувати на місцевих виборах за, юридичну особу ВІННИЦЬКА МІСЬКА РАДА код ЄДРПОУ: 25512617, яка привласнила суб’єкт Конституційного права, орган місцевого самоврядування, який ніколи не був утворений територіальними громадами з районним поділо у місті Вінниці.

 Дії цього злочину кваліфікується ч.ч.2,3 ст. 109 КК України Публічні заклики до повалення конституційного ладу, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, – Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, з використанням засобів масової інформації.)

 

РОЗДІЛ IV Щодо юридичних осіб

25. Відповідно до Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ), 1990 року Розділ (ІІІ) Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.
26. Конституція України (254к/96-ВР), Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
27. «КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ», «ВЕРХОВНИЙ СУД», «ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА», «СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ», «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ», «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» тощо. зареєстровані як юридичні особи, а не органи Державної влади, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» №118 від 22.01.1996 року (118-96-п) (Додаток 8) як юридичні особи — суб’єкти господарювання, які здійснюють економічну діяльність, платники податку.

 відповідно до якої, (1) Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України* – це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи** (філії, відділення, представництва тощо). (далі – ЄДРПОУ).

* Далі – Державний реєстр.

** Далі – суб’єкти господарської діяльності.

 

1) Згідно витягу з ЄДРПОУ № 327666820050 від 20.03.2025 р. (Додаток 10) юридична особа ідентифікаційний код 00013534 з конституційною назвою «КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ», дата державної реєстрації 16.10.1996 року, КВЕД – 84.23 Засновник юридичної особи ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 20064120, Взятий на облік як платник податків.

 

2) Відповідно витягу з ЄДРПОУ № 629117798496 від 20.03.2025р. (Додаток 11) юридична особа ідентифікаційний код 41721784 з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД», дата державної реєстрації 09.11.2017 року, КВЕД – 84.23 Відомості про засновника юридичної особи відсутній. Взятий на облік як платник податків.

 

3) Згідно витягу з ЄДРПОУ № 550478779284 від 20.03.2025р. (Додаток 12) юридична особа ідентифікаційний код 00034074 з конституційною назвою «СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ», дата державної реєстрації 25.03.1992 року, КВЕД – 84.11 Засновник юридична особа ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ. Взятий на облік як платник податків.

 

4) Юридична особа «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ» ідентифікацій код 00032106, дата державної реєстрації 20.05.1999 року, КВЕД – 64.11. Взятий на облік як платник податків.

 

5) Юридична особа «МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ» ідентифікацій код 00032684, дата державної реєстрації 17.10.2000 року, КВЕД – 84.11. Взятий на облік як платник податків.

 

6) Юридична особа «ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ» ідентифікацій код 21661450, дата державної реєстрації 24.09.1997 року, КВЕД – 84.11. Взятий на облік як платник податків.

 

7) Згідно витягу з ЄДРПОУ № 498050313676 від 20.03.2025р. (Додаток 13) юридична особа ідентифікаційний код 40108578 «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ», дата державної реєстрації 07.11.2015 року, КВЕД – 84.11. Взятий на облік як платник податків.

 

8) Згідно витягу з ЄДРПОУ № 82549386413 від 20.03.2025р. (Додаток 14)  юридична особа ідентифікацій код 00015622, «МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ» дата державної реєстрації 30.12.1997 року, КВЕД – 84.11. Данні про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу, відомості відсутні. Взятий на облік як платник податків.

 

9) Згідно витягу з ЄДРПОУ №285746944545 від 02.05.2024р. (Додаток 15)  юридична особа ідентифікацій код 00034022, «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ» дата державної реєстрації 17.12.1992 року, КВЕД – 84.22. Взятий на облік як платник податків.

 

10) Згідно витягу з ЄДРПОУ №00034051 від 20.03.2025р. (Додаток 16)  юридична особа ідентифікацій код 00034051 «ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА» дата державної реєстрації 05.11.1991 року. КВЕД – 84.23. Перелік засновників (учасників) юридичної особи, відомості відсутні. Данні про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу, відомості відсутні. Взятий на облік як платник податків.

 

11) Згідно витягу з ЄДРПОУ №485202718077 від 20.02.2024р. (Додаток 17), юридична особа ідентифікацій код 20077720 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИЦТВО НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», дата державної реєстрації 02.06.1998 року. КВЕД – 70.10, 06.10, 06.20, 09.10, 46.10, 49.50, 72.19, 35.22. Перелік засновників (учасників) юридичної особи «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» код 00031101 вул. Грушевського 12/2 Розмір частки засновника (учасника) 190796729000,00 грн.

 

28. Адже Директива Ради Європейського Союзу 2014/107/ЄС (984_010-14) від 9 грудня 2014 року, СЕКЦІЯ VIII, Е (3) Термін “суб’єкт господарювання” означає юридичну особу або такі правовідносини, як корпорація, партнерство, траст або фонд. (далі -Директива).
29. УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом … від 30.11.2015 (984_011) стаття 86 пункт 4. «юридична особа» означає будь-яку юридичну особу, яку належним чином засновано або створено згідно з відповідним законодавством з метою отримання прибутку або з іншою метою та яка перебуває у приватній чи державній власності, зокрема будь-яку корпорацію, траст, підприємство, спільне підприємство, індивідуальне приватне підприємство або асоціацію.
30. стаття 86 (11) (984_011) «економічна діяльність» включає діяльність промислового, торговельного і професійного характеру, а також діяльність ремісників, і не включає діяльність, що має місце під час здійснення владних повноважень.
31. <…> Конституційний Суд України зазначає, що законодавче регулювання статусу юридичної особи спрямоване на ще одну форму реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність. Так, юридичною особою є організація, створена та зареєстрована в установленому законом порядку, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80Кодексу); юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 Кодексу). (Абзац перший, підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) у Рішенні Конституційного Суду України 18 грудня 2024 року № 12-р(II)/2024 (v012p710-24)
32. Згідно з Господарським кодексом України (436-IV), статті 8 та статті 43, органи державної влади не є суб`єктами господарювання та Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Дана норма є імперативною, що потрібно сприймати як заборону, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть бути суб`єктами господарювання і здійснювати підприємницьку діяльність.
33. Відповідно даних компанії Dun & Bradstreet. D&B (дан энд брэдстрит), зберігає інформацію на 500+ млн. компаній з 200+ країн світу. DUNS номер (Data Universal Numbering System)- це дев’яти значний ідентифікатор, який присвоюється кожному бізнесу. Цей номер надається суб’єкту підприємництва або організації після проходження запатентованої процедури, що є частиною методології DUNS Right. Він ідентифікує бізнес і є незмінним для конкретного бізнесу протягом усього циклу його діяльності включати основні дані (назва компанії, адреса, номер телефону тощо), корпоративні відносини (головний офіс, філії, дочірні компанії тощо), а також рейтинги та скорінг, що оцінюють різні показники фінансового здоров’я. У сукупності цей профіль інформації називається Dun & Bradstreet Live Business Identity.

1). «KONSTYTUTSIYNYY SUD UKRAYINY»: D-U-N-S® Nummer: 36-363-5094 (SIC)…;

2). «VERKHOVNYY SUD UKRAYINY»: D-U-N-S® Nummer: 36-363-5149 (SIC)…

3). «SLUZHBA BEZPEKY UKRAYINY»: D-U-N-S® Nummer: 36-363-5265 (SIC)…;

4). «MINISTERSTVO VNUTRISHNIKH DILOV UKRAYINY»: D-U-N-S® Nummer: 36-363-5239;

5). «TSENTRALʹNA VYBIRCHA KOMISIYA»: D-U-N-S® Nummer: 53-782-4275 (SIC);

6). «NATSIONALʹNA POLITSIYA» D-U-N-S® Nummer: 52-098-0720 (SIC

7). «MINISTERSTVO YUSTITSIYI» D-U-N-S® Nummer: 36-363-5131 (SIC)..;

8). «MINISTERSTVO OBORONI» D-U-N-S® Nummer: 36-363-5261 (SIC)…;

9). «OFIS GENERALNOGO PROKURORA» D-U-N-S® Nummer: 36-363-5263 (SIC)..;

33. <…> Метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України) є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади. (Абзац 1 п. 2 мотивувальної частини) у Рішенні Конституційного Суду України 24 червня 1999 р. № 6-рп/99 (v006p710-99)

Тобто, гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша ст. 6), а також положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Висновок: В наслідок існуючого режиму, широкомасштабного знищення державного устрою, через інституційну маніпуляцію та зловживання владою, реєстрацію квазідержавних утворень, юридичних осіб які перетворили Українську Державу на власну кишеню за для встановлення панування груп над українською нацією. Є ніщо інакше як узурпація державної влади, повалення державного устрою, злочин апартеїду, тобто нелюдські діяння, подібні за своїм характером до тих, що зазначені в пункті 1, які вчиняються в контексті інституціоналізованого режиму систематичного гноблення і домінування однієї расової групи над будь-якою іншою расовою групою або групами та які вчиняються з метою збереження такого режиму;

 

РОЗДІЛ V

Суб’єкт КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

34. Суб’єкт з назвою «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» зареєстрована 1991р. юридична особа, згідно Постанови Держстандарту СРСР від 31 серпня 1976 р. N 113 та введеним в дію 1 січня 1977 р. “Загальносоюзним класифікатором підприємств та організацій” за номером 00031101, (далі-ЗКПО), та за реєстрацію в компанії Dun & Bradstreet. D&B з D-U-N-S® Nummer: 55-264-2506

1). Згідно витягу з реєстру компанії «Dun & Bradstreet» від 23.02.2021р. (Додаток 20) про суб’єкт «KABINET MINISTRIV» D-U-N-S® Nummer: 55-264-2506, (SIC) 9199; ЗКПО – 00031101,

 

2). Згідно витягу з реєстру компанії «Dun & Bradstreet» від 14.10.2025р. (Додаток 21) про суб’єкт «KABINET MINISTRIV» D-U-N-S® Nummer: 55-264-2506, (SIC) 9199; та її дочірні компанії. ЗКПО – 00031101,

 

3) Відповідно витягу з ЄДРПОУ №10363645617 від 05.04.02.2023р (Додаток 18) юридична особа ідентифікацій код 00031101. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

 

4) Згідно витягу з ЄДРПОУ №438918148872 від 05.04.02.2023р (Додаток 19) юридична особа «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

35. 29.03.2024р. був надісланий запит до ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Вих. №463і (Додаток 22) з вимогою надати завірені належним чином фотокопії саме з оригіналу законодавчого акту з підписами відповідних підписантів, прийнятого конституційним складом Верховної Ради України про утворення виконавчого органу влади «Кабінет Міністрів України».

24.04.2024р. АПАРАТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, Управління з питань звернень громадян, переслав запит до суб’єктів, Офіс Президента України №09/06-2024/89836, Міністерство закордонних справ України №09/06-2024/89836, Державній службі статистики України №09/06-2024/89837, Центральному державному архіву вищих органів влади та управління України №09/06-2024/89842, Міністерства юстиції України №09/06-2024/89836.

02.05.2024р. отримали лист №67593/КО-15030/10.2.1 від приватної юридичної особи код ЄДРПОУ 00015622, «МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ», відповідь не містить запитувачем інформація, а саме надати завірені належним чином фотокопії законодавчого акту з підписами відповідних підписантів, прийнятого конституційним складом Верховної Ради України про утворення виконавчого органу «Кабінет Міністрів України», в нашому звернені не йшлося про трактування законів, організацію, повноважень і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, а запитували саме фотокопію з оригіналу законодавчого акту про утворення виконавчого органу «Кабінет Міністрів України». У цьому листі вони послались на Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18 квітня 1991р. (980-ХІ) «Про утворення Кабінет Міністрів Української УРСР» – який не застосовується на території України.

36. Конституція (Основного Закону) України (888-09) втратила чинність, і Закон України «Про утворення Кабінет Міністрів УРСР» (980-ХІІ), не застосовується на території України.
37. Відповідно Конституції Української РСР (888-09) (в редакції 18.04.1991 року) Стаття 114. Порядок діяльності Верховної Ради Української РСР і її органів визначається Регламентом Верховної Ради Української РСР та іншими законами Української РСР, які видаються на основі цієї Конституції.
38. «Верховна Рада Української РСР прийняла Закон (980-XII) 18.04.1991 року «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР», (Додаток 23), однак на той момент Конституція УРСР (Основний Закон) України (888-09) не передбачала існування такого суб’єкта права як «Кабінет Міністрів (або Кабінет Міністрів Української РСР)». Зміни до Конституції, які передбачали суб’єкт «Кабінет Міністрів», були внесені лише 21.05.1991 року. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР». (1048-XII) (Додаток 24). І тільки після зміни до Конституція УРСР (Основний Закон) України (888-09) 21.05.1991р. з’явився суб’єкт права з назвою «Кабінету Міністрів Української РСР», тому утворення суб’єкта (центральний орган виконавчої влади) 18.04.1991 року «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР» (980-XII) не було передбачено Конституція УРСР (Основний Закон) України (888-09) і є повалення конституційного устрою ! Це аналогічно тому що видати свідоцтво про народження дитини, яка ще не народилась.
39. 15.07.2024р. був надісланий лист Вих. №500і-1 (Додаток 25) запит до Державної служби статистики України з проханням надати інформацію, а саме: Вказати точну дату (день, місяць, рік) коли Державними органами статистики було присвоєно код ЄДРПОУ 00031101 юридичній особі з назвою Кабінет Міністрів України. Отримали лист відповідь 15.07.2024р. від Державної служби статистики України, що до 1993 року в Загальносоюзному класифікаторі підприємств та організацій перебував суб’єкт із кодом 00031101 «Кабінет Міністрів України». З 1993 року відомості про цей суб’єкт до ДРЗОУ та в подальшому до ЄДРПОУ не надходили. Зважаючи на вищезазначене, Держстат не володіє запитуваною інформацією.
40. 40. Юридична особа «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ» зареєстрована 1991р. згідно Постанови Держстандарту СРСР від 31 серпня 1976 р. N 113 та введення в дію 1 січня 1977 р. “Загальносоюзним класифікатором підприємств та організацій”, ЗКПО – 00031101 та зареєстрована в компанії «Dun & Bradstreet» з присвоєним (дунс номером підприємницької діяльності), D-U-N-S® Nummer: 55-264-2506.
41. Згідно з рішенням юридичної особи, Зіньківського районного суду Полтавської області у справі № 910/11111/21 від 24.11.2021 року (номер у реєстрі: 96391117), судом встановлено, що Кабінет Міністрів України зареєстрований як юридична особа з кодом ЄДРПОУ 00031101, при цьому не доведено його утворення у спосіб, передбачений Конституцією України, або наявність у нього відповідних конституційних повноважень. Аналогічно, у рішенні Зіньківського районного суду Полтавської області від 23.08.2023 р. у справі № 530/337/23 (номер рішення: 112988151) зазначено, що Міністерство оборони України також не є органом державної влади, оскільки зареєстроване як юридична особа з кодом ЄДРПОУ 00034022, а тому не може представляти державу.

Ці рішення підтверджують правову позицію про системне розмивання державних інституцій, узурпацію влади через реєстрацію квазідержавних структур як юридичних осіб та втрату народом України легітимного механізму реалізації суверенітету.

Виставок: юридична особа, що має назву «Кабінет Міністрів України», ідентифікується за “Загальносоюзним класифікатором підприємств та організацій” код – 00031101, та D-U-N-S® Nummer: 55-264-2506, узурпувала повноваження Державний орган виконавчої влади, що створює загрозу українському державотворенню, самостійної української держави – України.

 

РОЗДІЛ VI

Щодо утворення та відкриття рахунків в банках суб’єктом публічного права;

*Примітка: Суб’єкти публічного права;

1) Держава.

2) Органи державної влади

3) Територіальні громади.

4) Органи місцевого самоврядування.

5) Громадяни.

Інші суб’єкти публічного права.

42. Лист Апарату Верховної Ради України від 18.11.2020 №18/10-2188 та 21.12.2020 №18/10-2205, (Додаток 26) надав відповідь що закон який регулює порядок утворення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб публічного права, органів Державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, або органів місцевого самоврядування не існує, що не уможливлює надати нам відповідні копії.
43. Був надісланий запит до «ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ» код ЄДРПОУ 20064120 №229 від 16.10.2021 р. (Додаток 27) з проханням надати: 1.Перелік всіх без виключення державних банків в межах кордонів республіки України з зазначенням їх контактних даних; 2. Завірені належним чином копії нормативно правових актів які регулюють порядок відкриття в державних банках республіки України рахунків суб’єктів публічного права; Була отримана відповідь «АПАРАТ ВЕРХОАНОЇ РАДИ УКРАЇНИ» №18/07-1742 від 27.10.2021 р., Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надсилаємо для розгляду в межах компетенції до Національний банк України вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601. В результаті чого, «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ» код ЄДРПОУ 00032106 надав відповідь №57-0010/103716 від 03.11.2021 р. з якої вбачається, що Нормативно-правовим актом, який регулює порядок відкриття банками (незалежно від форм власності) рахунків клієнтів (юридичних та фізичних осіб), є Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019 №56) (далі – Інструкція№492). Зазначаємо, що окремого нормативно-правового акту, який регулює відкриття державними банками рахунків суб’єктам публічного права немає.

Виставок: в національному законодавстві держави України відсутні нормативно-правові акти які передбачають суб’єкти публічного права та порядок відкриття рахунків цими суб’єктами.

 

РОЗДІЛ VII

Державний Герб України;

44. Відповідно Конституції Української РСР (888-09), від 20.04.1978 року, ст. 166. Існував Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі – Конституція). 14.02.1992 року Законом України (2113-XII) були внесені зміни і доповнень до Конституції (Основного Закону) України (888-09), Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн.

Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР (1543-XI) Постановою від 19.02.1992 року, (2137-XII) (Додаток 28) було встановлено: Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України.

45. Згідно Закону України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» (254/96-ВР) від 28.06.1996 року. стаття 2 Визнати такою, що втратила чинність, Конституція (Основний Закон) України (888-09) 1978 року, також втратила чинність ст. 166 Символами України як незалежної держави є її Державний герб, Державний прапор та Державний гімн. Державний герб України, Державний прапор України та Державний гімн України затверджуються Верховною Радою України.
46. Відповідно нової Конституції України (254к/96-ВР) 1996 року, статті 20 до державних символів України належать: Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України. Частина третя статті 20 Конституції України (254к/96-ВР) прямо вимагає, що Державний Герб України встановлюється законом, прийнятий не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
47. Станом на дату подання цієї Заяви, закон про Державний Герб України відсутній. Конституція України (254к/96-ВР), стаття 19 зобов’язує всі органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
48. <…> Конституційний Суд України зазначає; Державні символи України нерозривно пов’язані за своїм змістом з її державним суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003) (v001p710-03). Державні символи є підтвердженням факту існування держави, її суверенітету та спрямовані на зміцнення її авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній. Держава встановлює порядок використання державних символів та належну систему їх правового захисту, за яких забезпечується повага та гідне ставлення до державних символів.

У частині першій статті 20 Конституції України (254к/96-ВР) визначено перелік державних символів України. Ними є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний
Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України (частини друга, третя, четверта, п’ята статті 20 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюється порядок використання і захисту державних символів. Шанування державних символів України є обов’язком усіх її громадян (частина перша статті 65 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). (друге речення підпункту 3.2 пункту 3 мотивованої ухвали) Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2011 від 16.06. 2011 року) (v006p710-11)

Виставок: Відсутній Закон України, прийнятий не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, Державні символи України, а саме Великий Державний Герб України (Державний Герб України) встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького та порядок використання його.

Державні символи України уособлюють Державу та є підтвердженням факту існування держави, її суверенітету.

 

ЩОДО

Державної печатки України

49. Указ Президента України від 19.12.1996р № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» (Додаток 29) зазначено наступне: З метою підвищення авторитету всіх інститутів державної влади, належного оформлення офіційних документів особливої державної ваги п о с т а н о в л я ю:

1). Заснувати Велику Державну Печатку України як символ державного суверенітету України.

2). Установити, що Великою Державною Печаткою України скріплюються підписи: Президента України на оригіналах текстів законів України, указів Президента України, міжнародних договорів України; Голови Верховної Ради України на оригіналах рішень Верховної Ради України щодо міжнародних договорів України; Голови Конституційного Суду України на оригіналах рішень Конституційного Суду України щодо відповідності законів та інших актів законодавства України Конституції (254к/96-ВР), іншим законам України, міжнародним договорам України; осіб, уповноважених у встановленому порядку на підписання від імені України міжнародних договорів України, що набирають чинності з моменту їх підписання.

3). Установити, що Велика Державна Печатка України виготовляється у двох примірниках, один з яких є еталонним. Велика Державна Печатка України зберігається у Хранителя Великої Державної Печатки України і використовується ним відповідно до статті 2 цього Указу. Еталонний примірник Великої Державної Печатки України для скріплення підписів не використовується.

 Опис, зразок Великої Державної Печатки України та Положення про Велику Державну Печатку України затверджує Президент України.

4). Установити, що Хранителем Великої Державної Печатки України є особа, яку призначає Президент України.

5). Кабінету Міністрів України внести на розгляд у місячний строк пропозиції щодо опису, зразка Великої Державної Печатки України та подати проект Положення про Велику Державну Печатку України. (Офіційна сторінка Верховної Ради https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1230/96#Text )

50. Указ Президента України від 19.12.1996р № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» (Додаток 30) зареєстрований у «Єдиному державному реєстрі нормативних актів» (468/96), МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ 12/1997 від 13.01.1997р.
51. Указ Президента України від 19.12.1996р № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» (Додаток 31) опублікований в газеті Урядовий кур’єр, від 24.12.1996, № 242, відповідно (503/97) «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності».
52. Указ Президента України «Про офіційні символи глави держави» №1507/99 від 29.11.1996р. (Додаток 32) установлено, що офіційними символами глави держави є: Прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України, Булава Президента України. Даним УКАЗОМ затверджено ПОЛОЖЕННЯ про офіційні символи глави держави,

Пункт 8. Гербова печатка Президента України має форму кола. У центрі – зображення малого Державного Герба України, над яким по колу напис “Президент України”. Під зображенням малого Державного Герба України – стилізоване зображення знака відзнаки Президента України “Орден князя Ярослава Мудрого”.

Пункт 9. якого встановлено, що Гербова печатка Президента України використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав. зверніть увагу, що Про закони мова не йдеться.

53. Указ Президента України від 29.11.1996р №1507/99 «Про офіційні символи глави держави» (Додаток 33) зареєстрований у «Єдиному державному реєстрі нормативних актів» (468/96), МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ номер 12910/1999 від 01.12.1999р.
54. 54. Указ Президента України від 29.11.1996р №1507/99 «Про офіційні символи глави держави» (Додаток 34) опублікований в газеті Урядовий кур’єр, 01.12.99, № 225, відповідно (503/97) «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності».
55. Згідно Конституції України (254к/96-ВР) абзац 3 Пункт 31 частини першої статті 106 Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.
56. Відповідно ПОСТАНОВИ Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. (Додаток 35) «Про гербові печатки Верховної Ради України, її органів і структурних підрозділів апарату» (документ – поточна редакція). Встановити, що: гербовою печаткою Верховної Ради України скріплюються акти Верховної Ради України, витяги з протоколів її засідань, грамоти про ратифікацію міжнародних угод, конвенцій, посвідчення народних депутатів України, Голови Верховної Ради, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, членів Президії Верховної Ради України, службових осіб, які призначаються Верховною Радою України.
57. <…> Конституційний Суд України зазначає; Таким чином, під терміном “акти”, який вживається у статті 91 Конституції України, треба розуміти рішення Верховної Ради України з питань, віднесених до її компетенції, тобто документи, що приймаються визначеною Конституцією України кількістю голосів народних депутатів України у формі законів, постанов тощо. (абзац шостий пункту 5 мотивувальної частини) у Рішенні Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003) (v016p710-03)
58. Згідно Постанови Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. гербовою печаткою Верховної Ради України скріплюються акти Верховної Ради України, – Відповідно Указу Президента України від 19.12.1996р № 1230/96, Великою Державною Печаткою України скріплюються підписи: Президента України «на оригіналах текстів законів України», указів Президента України…
59. 24 квітня 2024р. нами, громадянами був надісланий колективний запит до Верховної Ради України, Вих. № 153 (Додаток 36) з вимогою, надати належним чином засвідчені копії (титульної, першої та останніх сторінок з підписом голови ВРУ та Президента) наступних нормативно правових Актів.

5 травня 2021р. отримали лист Апарату Верховної Ради України № 18/07-837, на запит Вих. № 153, від 24 квітня 2024р. отримані копії першої та останніх сторінок нормативно – правових актів згідно переліку запиту, пунктів 1.8, 1.10, 1.12, 1.16, 1.19, 1.21. З метою опрацювання в частині підпункту 2.1, 2.2 пункту 2 запити надіслані належному розпоряднику інформації – до Офісу Президента України. Для розгляду в частині підпунктів 1.1-1.7, 1.9, 1.11, 1.13-1.15, 1.17-1.18, 1.20, 1.22-1.23 пункту 1 та підпунктів 2.3-2.7 пункту 2 нашого запиту надіслано належному розпоряднику інформації – до Державної архівної служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства (далі – відповідь Апарата ВРУ)

60. Апарат Верховної Ради України, 5 травня 2021р. надіслав листом № 18/07-837 (Додаток 37), Копію першої та останньої сторінки нормативно – правового акту, ЗАКОН УКРАЇНИ «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016р. Відсутня гербова печатка Верховної Ради України що скріплюються акти Верховної Ради України відповідно Постанови Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. та відсутня Велика Державна Печатка України, що скріплює підписи: Президента України «на оригіналах текстів законів України» Відповідно Указу Президента України від 19.12.1996 р. № 1230/96. Натомість, на цьому документі міститься Гербова печатка Президента України, яка використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав, згідно Указу Президента України «Про офіційні символи глави держави» пункт 8,9. №1507/99 від 29.11.1996 р.
61. Апарат Верховної Ради України, 5 травня 2021р. надіслав листом № 18/07-837 (Додаток 38), Копію першої та останньої сторінки нормативно – правового акту, ЗАКОН УКРАЇНИ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016р. Відсутня гербова печатка Верховної Ради України що скріплюються акти Верховної Ради України відповідно Постанови Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. та відсутня , Велика Державна Печатка України що скріплює підписи: Президента України «на оригіналах текстів законів України» Відповідно Указу Президента України від 19.12.1996р № 1230/96.,Натомість, на цьому документі міститься Гербова печатка Президента України, яка використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав, згідно Указу Президента України «Про офіційні символи глави держави» пункту 8,9. №1507/99 від 29.11.1996р.
62. Апарат Верховної Ради України, 5 травня 2021р. надіслав листом № 18/07-837 (Додаток 39) Копію першої та останньої сторінки нормативно – правового акту, ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Кабінет Міністрів України» № 7940-VII від 27 лютого 2014р. Відсутня гербова печатка Верховної Ради України що скріплюються акти Верховної Ради України відповідно Постанови Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. та відсутня , Велика Державна Печатка України що скріплює підписи: Президента України «на оригіналах текстів законів України» Відповідно Указу Президента України від 19.12.1996р № 1230/96 Натомість, на цьому документі міститься Гербова печатка Президента України, яка використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав, згідно Указу Президента України «Про офіційні символи глави держави» пункту 8,9. №1507/99 від 29.11.1996р.
63. 26.05.2021р. отримали лист №822/6-14, (Додаток 40) від Центрального Державного Архіву вищих органів влади та управління України, з архівними копіями (титульну, першої та останні сторінки) законодавчих актів, на 45 арк. в 1 примірнику, згідно запиту Вих. № 153 від 24 квітня 2024р.
64. Архівна фотокопія з оригіналу ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 16 січня 2003 р. №435-IV. (Додаток 41). Відсутня гербова печатка Верховної Ради України що скріплюються акти Верховної Ради України відповідно Постанови Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. та відсутня , Велика Державна Печатка України що скріплює підписи: Президента України «на оригіналах текстів законів України» Відповідно Указу Президента України від 19.12.1996р № 1230/96.
65. Архівна фотокопія з оригіналу КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 5 квітня 2001 р. №2341-IІІ. (Додаток 42). Відсутня гербова печатка Верховної Ради України що скріплюються акти Верховної Ради України відповідно Постанови Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. та відсутня, Велика Державна Печатка України що скріплює підписи: Президента України «на оригіналах текстів законів України» Відповідно Указу Президента України від 19.12.1996р № 1230/96.
66. Архівна фотокопія з оригіналу ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2003 р. №755-ІV. (Додаток 43). Відсутня гербова печатка Верховної Ради України що скріплюються акти Верховної Ради України відповідно Постанови Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 11.05.1992р. та відсутня, Велика Державна Печатка України що скріплює підписи: Президента України «на оригіналах текстів законів України» Відповідно Указу Президента України від 19.12.1996р № 1230/96.

Інші законодавчі акти Верховної Ради України та Укази Президента України також не містять печатки із зображенням Державного Герба України.

Висновок: Відсутність Державного Гербу України та печатки із зображенням Державного Герба України, що скріплює підписи посадової особи Верховної Ради України та Президента України, документ є юридично нікчемний, таким, що не має юридичної сили. Таким чином, наявні ознаки імітації державної символіки, зокрема фактичної відсутності затвердженого Державного Герба України що встановлено законом, як цього вимагає Конституція України (254к/96-ВР). Це створює юридичну невизначеність щодо легітимності функціонування органів державної влади, які зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

РОЗДІЛ VIII

Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР

70. 10 березня 2021р надісланий запиту до Верховної Ради України від 10 березня 2021р. Вих. № 117, (Додаток 44) з вимогою надати;

1). Належим чином засвідчену, відповідно до ДСТУ 4163 -2003, копію відомостей про створення Верховної Ради України,

2). Належим чином засвідчену, відповідно до ДСТУ 4163 -2003, копію відомостей про присвоєння Верховній Раді України код ЄДРПОУ 20064120 (далі – запит).

71. 17 березня 2021р. отримали лист відповідь Апарату Верховної Ради України № 18/07-546. (Додаток 45), на запит Вих. № 117, в якому надали інформацію в частини пункту 1 запиту направлено з метою надання копії Закону України від 12 вересня 1991р. (1543-ХІІ), «Про правонаступництво України». належному розпоряднику інформації – до Державної архівної служби України, в частині пункту 2 проінформували, що код ЄДРПОУ 20064120 присвоєний Апарату Верховної Ради України через Управління справами які здійснюють фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України
72. Згідно витягу з ЄДРПОУ № 327666820050 від 20.03.2025 р. (Додаток 10) юридична особа ідентифікаційний код 00013534 з конституційною назвою «КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ», дата державної реєстрації 16.10.1996 року, КВЕД – 84.23 Засновник юридичної особи ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 20064120, Взятий на облік як платник податків.
73. 73. 25.03.2021р. отримали лист відповідь №514, (Додаток 46) від Центрального Державного Архіву вищих органів влади та управління України, на наш запит від 10 березня 2021р. Вих. № 117, відомості про створення Верховної Ради України не виявлено, та проінформували що згідно Закону України від 12 вересня 1991р. (1543-ХІІ), «Про правонаступництво України» ст. 1 з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР.
74. Відповідно ст. 4 Закону України від 12 вересня 1991р. (1543-ХІІ), «Про правонаступництво України» Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

На підставі нової Конституції України (254к/96-ВР), повинен бути створений орган державної влади, «Верховна Рада України», а не діяти Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР. (відомості про створення Верховної Ради України не виявлено).

75. Право народів/націй на самовизначення закріплене в міжнародних документах. Статут ООН (995_010) пункт 2 статті 1 – Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги до принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру, Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співпраці між державами (995_569) – визнала право народів на самовизначення як основний принцип міжнародного права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (995_043) – стаття 1 проголошує, що Всі народи мають право на самовизначення, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (995_042) – стаття 1 також підтверджує, що Всі народи мають право на самовизначення.
76. <…> Конституційний Суд України зазначає; Право саме української нації на самовизначення є основою Акта проголошення незалежності України, що його ухвалила 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР (далі – Акт), яка діяла “виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН” (абзац третійпреамбули Акта). Юридичним фактом, який остаточно й безповоротно затвердив Акт “створення самостійної української держави” (перше речення резолютивної частини Акта), стало волевиявлення усього Українського народу 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі. (абзац другий, другого речення, підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини) у Рішенні Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 (v001p710-21
77. Українська нація, реалізувала своє невід’ємне право на самовизначення 1 грудня 1991 року під час Всеукраїнського референдуму, на якому підтвердила Акт проголошення незалежності України (1427-XII), ухвалений 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР на основі положень Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ) від 16 липня 1990 року.
78. Єдиний правовий документ який був затверджений Всеукраїнським референдумом (волею української нації) та має статус закону, вищу юридичну сили є Декларація про державний суверенітет України (55-ХІІ). Відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» (1660-XII) від 11.10.1991 року абзац 4 Акт незалежності – це продовження і реальна дія Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ), логічний підсумок всього суспільного розвитку останніх років, розуміння необхідності й невідкладності кардинальних змін у нашому житті.

Декларація про державний суверенітет України (55-ХІІ), Розділ II. НАРОДОВЛАДДЯ Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

79. Дана норма Декларація про державний суверенітет України (55-ХІІ), є імперативною, що потрібно сприймати як заборону, політичним партіям виступати від імені народу та сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, брати участь у виборах. Це пряма норма державного суверенітету.
80. На даний час в Українському Парламенті – Верховній Раді України, приймають закони, представники Політичних партії – організації, зареєстровані як приватні юридичні особи з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ. Що може кваліфікуватись як загроза державності, самостійної української держави – України.

81.Відповідно Офіційної сторінки з назвою Верховна Рада України: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_fractions

Приміщення Парламенту України узурповано приватними партіями.

 

 

 

 

Назва депутатської фракції чи групи	Кількісний склад	Дата створення
Фракція ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ “СЛУГА НАРОДУ”	231	29.08.2019
Фракція політичної партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” у Верховній Раді України дев’ятого скликання	24	29.08.2019
Фракція ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ “ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ”	27	29.08.2019
Фракція Політичної Партії “ГОЛОС” у Верховній Раді України дев’ятого скликання	20	29.08.2019
Депутатська група “Партія “За майбутнє”	17	29.08.2019
Депутатська група “ДОВІРА”	19	06.12.2019
Депутатська група “Платформа за життя та мир”	21	21.04.2022
Депутатська група “Відновлення України”	17	22.05.2022
Народні депутати, які не входять до складу жодної фракції чи групи	22

 

• ПП “СЛУГА НАРОДУ”, код ЄДРПОУ 40422142.
• ПП “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБЄДНАННЯ БАТЬКІВЩИНА”, код ЄДРПОУ 20069956.
• ПП “ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ”, код ЄДРПОУ 21715714.
• ПП “ГОЛОС”, код ЄДРПОУ 39651598.
• ПП “ЗА МАЙБУТНЄ”, код ЄДРПОУ 36088708.

82. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 10 липня 2025 року, ухвалив рішення у справі “Томенко проти України“, винісши одноголосний вердикт: “мало місце порушення статті 3 Протоколу 1 до Конвенції“. Ця стаття, відома як “Право на вільні вибори“, є однією з фундаментальних гарантій демократії. Рішення ЄСПЛ стало знаковою перемогою для Миколи Томенка, який майже десять років тому, у березні 2016 року, був позбавлений депутатського мандата за рішенням партії “БПП”. Причиною виходу Томенка з фракції була його незгода з голосуванням за бюджет на 2016 рік, в якому він вбачав згортання соціальних програм та корупційні статті. Суд також звернув увагу на позицію Венеціанської комісії, Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) та ОБСЄ/БДІПЛ. У пункті 116 Рішення зазначено, що “імперативний мандат або подібна практика суперечить принципу вільного і незалежного мандата, який є частиною ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ТРАДИЦІЇ“. Це принципове зауваження, яке підкреслює, що депутат має представляти народ, а не лише інтереси партії.

Цікавою є оцінка аргументу Уряду щодо того, що заявник був позбавлений повноважень партією… тобто це ж не держава обмежила його право. (далі – рішення ЄСПЛ).

83. Недарма у Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ), у розділі I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ, зазначено, що Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

Висновок: На підставі поданого аналізу: Має місце загрози державного суверенітету, оскільки приватні партії узурпували Парламент України – Верховну Раду України законодавчий орган державної влади. Народ України усунули виявляти волю безпосередньо або через своїх представників – депутатів. Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР/України, а не приватні політичні партії. Порушуються імперативні норми Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ), яка має вищу юридичну силу. Існують ознаки узурпації влади, повалення конституційного устрою.

 

РОЗДІЛ IX

Щодо навмисно створених умов життя

84. відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (4059-IX), мінімальний прожитковий мінімум з 1 січня 2025 року встановлений у розмірі 2 920 гривень
85. 11 липня 2025 року групою українців було проведено соціальний експеримент у місті Вінниця. (Додаток 47) У межах експерименту в закладах громадського харчування було придбано комплексні обіди, які включали: першу страву (борщ), основну страву (каша, котлета), салат, компот та булочку. Вартість одного такого обіду для однієї людини становила в межах 140 гривень. Таким чином, навіть при одноразовому щоденному харчуванні, необхідна сума лише на харчування становить не менше ніж 4 200 гривень на місяць (30 днів × 140 грн). Дані суми підтверджені фіскальними чеками від 18.07.2025 13-50-35 №4440073, від 18.07.2025 13-51-53 №4440074, від 11.07.2025 15-45-28 №0000010355
86. Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 року (v003p710-12) (1) Держава зобов’язана забезпечувати соціальні гарантії та справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги – принципам пропорційності і справедливості.

 Висновок: Офіційна політика інституціолізованого режиму є частиною широкої політики, «винищення» включає умисне створення умов життя, розрахованих на знищення частини населення, inter alia позбавлення доступу до продуктів харчування й лікарських засобів; Стаття 7 Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду (995_588).

 

РОЗДІЛ X

САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

87. Українська нація — народ, який живе сторіччями на своїй Богом даній землі, Україна. Має спільну історію, культуру, мову, звичаї, спадкові традиції та національну ідентичність, у 1918-1920 роках була окупована більшовиками, а у 1932–1933 році, зазнала репресії, геноцид, зокрема Голодомору 1932–1933 роках, який був визнаний міжнародною спільнотою, а також інших, менш визнаних Голодоморів і депортацій.

 Це фактично було частиною знищення української нації. Проте, скориставшись правом на самовизначення, закріпленим у Статуті ООН, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та інших міжнародних актах, українська нація 1 грудня 1991 року здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України на Всеукраїнському референдумі затвердила створення незалежної української держави – самостійної української держави – України.

88. <…> Конституційний Суд України зазначає; Право саме української нації на самовизначення є основою Акта проголошення незалежності України, що його ухвалила 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР (далі – Акт), яка діяла “виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН” (абзац третійпреамбули Акта). Юридичним фактом, який остаточно й безповоротно затвердив Акт “створення самостійної української держави” (перше речення резолютивної частини Акта), стало волевиявлення усього Українського народу 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі. (абзац другий, другого речення, підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини) у Рішенні Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 (v001p710-21
89. рекомендація Міжнародного суду ООН, Західна Сахара від 16 жовтня 1975

Пункт 54 2. Усі народи мають право на самовизначення; в силу цього права вони вільно визначають свій політичний статус і вільно здійснюють свою економічний, соціальний та культурний розвиток. 5. На підопічних та несамоуправних територіях або на всіх інших територіях, які ще не досягли незалежність, передати всі повноваження народам цих територій без будь-яких умов чи застережень, відповідно до їхньої вільно вираженої волі та бажання, без будь-якої різниці за ознакою раси, віросповідання чи кольору шкіри, щоб дати їм можливість користуватися повною незалежність і свобода.

Пункт 58 (b) Як найшвидше покласти край колоніалізму, належним чином враховуючи вільно виражену волю відповідних народів».

90. Декларації про державний суверенітет України (55-12). Розділ I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Українська РСР/Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

 Розділ VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

91. Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.
92. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
93. Закон України «Про власність» (697-XII) Українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території. Закон про власність спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ).

Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.

Стаття 1. Національне багатство України – власність її народу.

1. Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.
2. Закон про власність спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України (55-12). Закон України «Про власність» (697-XII), втратив чинність, 20.06.2007 у зв’язку з прийняттям «Цивільного кодексу України» (435-15).
3. <…> Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. (абзац восьмий, другого речення, підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 (v003p710-20)

Висновок: скасування Закону про власність який спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України і є предметом спеціального регулювання, ці заходи, законодавчого характеру інституціолізованого режиму, спрямованої на позбавлення народу/українську націю, власності, Землі, її надр, природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР/України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету.

Народ/Українська нація скориставшись правом на самовизначення, закріпленим у статуті ООН, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та інших міжнародних актах, здійснюючи декларацію про державний суверенітет України, 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі, затвердив Акт проголошення незалежності України та створення самостійної української держави – України. Нація не створювала нову державу в прямому сенсі цього слова, а лише змінила устрій вже існуючої УРСР, та усвідомила себе сувереном, джерелом влади, визнала свою єдність, заявив світові, про власний статус – народовладдя, відділив свою владу від чужої (колоніальної, окупаційної, імперської).

 Після перевантаження державного устрою, відбулась узурпація влади, що призвело до відсутності суб’єктів публічного права, таких як Народ/українська нація як суверен, її право на природні ресурси та багатства, а також органи державної влади, громадяни держави, територіальні громади, майно, банківські рахунки та інші суб’єкти публічного права.

У наслідок порушення міжнародного права, зокрема Декларації ООН, Статуту ООН, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Порушуються основні принципи міжнародних відносин, такі як дружні взаємини та дотримання прав людини. Це в свою чергу, призводить до вчинення злочину проти людяності, що підпадає під Римський статут Міжнародного кримінального суду, зокрема під статтю 7, частину 1 пункт (С), де поневолення народу/української нації розглядається як злочин проти людяності. Таким чином фактично ми маємо позбавлення народу права діяти відповідно до своєї волі.

У сукупності з відсутністю доступу до управління, представництва та розпорядження ресурсами, така політика відповідає критеріям апартеїду, визначених у Римському статуті МКС.

Злочин апартеїду означає нелюдські діяння, подібні за своїм характером, які вчиняються в контексті інституціолізованого режиму систематичного гноблення і домінування однієї расової групи над будь-якою іншою расовою групою або групами, та які вчиняються з метою збереження такого режиму.

У рамках подання до Міжнародного кримінального суду загальний виклад цих порушень у цій короткій заяві йдеться про системні порушення міжнародного та національного права, які призвели до відсутності суб’єктів публічного права та порушення права української нації. В ході досудового розслідування буде детально вказано конкретних осіб, відповідальних за підписання не законних документів і угод, які суперечать суверенній волі народу та державному устрою. Таким чином, на початковому етапі ми зосереджуємось на загальному контексті, а потім поступово уточняємо деталі та конкретні прізвища.

На підставі викладених фактів та наявних доказів просимо відкрити досудове кримінальне провадження відповідно до Римський статут Міжнародного кримінального суду, зокрема за статтею 7, частину 1 пункт (c), а також за відповідно до статті 7, частина 1 пункту (j) – злочинами апартеїду, статті 7, частина 1 пункту (b) – винищення.  Ми готові надати додаткові докази та матеріали у процесі розслідування і просимо про відповідне реагування на дану заяву.

Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, Перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, ми, усвідомлено, самостійно і добровільно повідомляємо про те, що ми не маємо жодних намірів щодо самогубства чи само каліцтва та оголошуємо, що, Якщо після подання цієї заяви ми, українці, представники певної групи української нації та українці, яких ми представляємо будемо зазнавати переслідування, утисків, подібні дії за те, що ми виступаємо проти дій, подібних до політики апартеїду, узурпації влади, повалення суспільного ладу, злочини проти людяності, геноциду, поневолення нації/народу та загрози національної безпеки, економічного та оборонного потенціалу, загроза державності України, дій вчинених з метою збереження злочинного режиму, або будемо знайдені мертвими, скаліченими чи постраждають члени наших родин, чи постраждає майно, що нам належить, то просимо в цьому звинуватити – керівників юридичної особи, Служба Безпеки України, Служба Безпеки України у Вінницькій області, національна поліція україни та усіх осіб які брали участь у незаконній злочинній діяльності та отримували від такої діяльності незаконну вигоду.

 

Додатки:

1. Копія з оригіналу Протоколу зібрання певної групи української нації № 1 від 21 травня 2025 року. (арк. 29).
2. Архівна фотокопія з оригіналу Декларації про державний суверенітет України (55-ХІІ) (арк. 4).
3. Архівна фотокопія з оригіналу Постанови Верховної Ради УРСР «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» (1660-XII) від 11.10.1991 року (арк. 4).
4. Архівна фотокопія з оригіналу Акт проголошення незалежності України (1427-XII) (1 арк.)
5. Архівна фотокопія з оригіналу Постанова № 1427-ХІІ від 24.08.1991р. (арк. 1) та Протокол всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р. (арк. 2).

Постанова №60, від 4 грудня 1991 р. центральної виборчої комісії. (арк. 1).

6. Фотокопія з оригіналу (мовою оригіналу) Європейська хартія місцевого самоврядування – ETS № 122 Місцеве самоврядування, 15.X.1985 року (арк. 8).
7. Копія сторінки архівного номеру газети «Голос України» №102 (1602) від 12 червня 1997 р. (арк. 1.);
8. Фотокопія з оригіналу Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» №118 від 22.01.1996 року (арк. 14).
9. Копія постанови СБУ про зміну попередньої правової кваліфікації досудового розслідування № 42023020000000262. (арк. 1).

9-1. Копія з оригіналу друкованих засобів масової інформації. (арк. 21).

10. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ № 327666820050 від 20.03.2025 р. юридична особа ідентифікаційний код 00013534 «КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ». (арк. 2).
11. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ № 629117798496 від 20.03.2025р. юридична особа ідентифікаційний код 41721784 з назвою «ВЕРХОВНИЙ СУД». (арк.3).
12. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ № 550478779284 від 20.03.2025р. юридична особа ідентифікаційний код 00034074 з конституційною назвою «СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ». (арк.3).
13. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ № 498050313676 від 20.03.2025р. юридична особа ідентифікаційний код 40108578 «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ». (арк.3).
14. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ № 82549386413 від 20.03.2025р. юридична особа ідентифікацій код 00015622, «МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ». (арк.4).
15. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ №285746944545 від 02.05.2024р. юридична особа ідентифікацій код 00034022, «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ». (арк.4).
16. Фотокопія з оригіналу, витягу з ЄДРПОУ №00034051 від 20.03.2025р. юридична особа ідентифікацій код 00034051 «ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА». (арк.4).
17. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ №485202718077 від 20.02.2024р юридична особа ідентифікацій код 20077720 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИЦТВО НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ». (арк. 4).
18. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ №10363645617 від 05.04.02.2023р юридична особа ідентифікацій код 00031101 (арк.1)
19. Фотокопія з оригіналу, витяг з ЄДРПОУ №438918148872 від 05.04.02.2023р юридична особа «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ». (арк.1)
20. Фотокопія з оригіналу, витяг з реєстру від 23.02.2021р. компанії «Dun & Bradstreet» про суб’єкт «KABINET MINISTRIV» ЄДРПОУ код 00031101 D-U-N-S® Nummer: 55-264-2506. (арк. 20).
21. Фотокопія з оригіналу, витяг з реєстру від 14.10.2025р. компанії «Dun & Bradstreet» про суб’єкт «KABINET MINISTRIV» ЄДРПОУ код 00031101 D-U-N-S® Nummer: 55-264-2506. (арк. 20).
22. Фотокопія з оригіналу листа від05.2024р. №67593/КО-15030/10.2.1 від приватної юридичної особи код ЄДРПОУ 00015622, МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. (арк. 3).
23. Фотокопія з оригіналу, Закон (980-XII) від04.1991 року «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР», (арк. 1).
24. Фотокопія з сайту ВРУ від 05.1991 року. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР». (1048-XII). (арк. 1).
25. Фотокопія з оригіналу, лист відповідь 15.07.2024р. від Державної служби статистики України. (арк. 2).
26. Фотокопія з оригіналу, лист «Апарату Верховної Ради України» від 18.11.2020 №18/10-2188 та від 21.12.2020 №18/10-2205. (арк. 2)
27. Фотокопія з оригіналу, лист юридичної особи код ЄДРПОУ 00032106 «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ» №57-0010/103716 від 03.11.2021 р. (арк. 4).
28. Фотокопія з оригіналу, Постанова від 02.1992 року, (2137-XII). Верховної Ради України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР. (арк. 4)
29. Фотокопія з оригіналу, Указ Президента України від 19.12.1996р № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України». (арк.1)
30. Фотокопія з сайту МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ номер 12/1997 від 13.01.1997р. (арк.1).
31. Архівна фотокопія з оригіналу газети Урядовий кур’єр, від 12.1996, № 242, (арк.1).
32. Фотокопія з оригіналу, Указ Президента України «Про офіційні символи глави держави» №1507/99 від 29 листопада 1999 року. (арк. 3).
33. Фотокопія з сайту МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ номер 12910/1999 від 01.12.1999р. (арк.1).
34. Архівна фотокопія з оригіналу газети Урядовий кур’єр, 01.12.99, № 225. (арк. 1).
35. Фотокопія з оригіналу Постанова Президії Верховної Ради України (2323-XII) від 05.1992р. (арк. 3).
36. Фотокопія з оригіналу запиту до Верховної Ради України від 24 квітня 2024р. Вих. № 153. (арк. 1) та Лист Апарату Верховної Ради України від 5 травня 2021р. № 18/07-837, (арк. 3).
37. Архівна фотокопія з оригіналу ЗАКОН УКРАЇНИ «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016р. (арк. 1).
38. Архівна фотокопія з оригіналу ЗАКОН УКРАЇНИ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016р. (арк. 1).
39. Архівна фотокопія з оригіналу ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Кабінет Міністрів України» № 7940-VII від 27 лютого 2014р. (арк. 1).
40. Фотокопія з оригіналу, лист від 26.05.2021р. №822/6-14, Центральний Державний Архів вищих органів влади та управління України. (арк. 1).
41. Архівна фотокопія з оригіналу ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 16 січня 2003 р. №435-IV. (арк.3).
42. Архівна фотокопія з оригіналу КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 5 квітня 2001 р. №2341-IІІ. (арк.3).
43. Архівна фотокопія з оригіналу ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2003 р. №755-ІV. (арк.3).
44. Фотокопія з оригіналу запиту до Верховної Ради України від 10 березня 2021р. Вих. № 117. (арк.1).
45. Фотокопія з оригіналу, лист Апарату Верховної Ради України від 17 березня 2021р. № 18/07-546. (арк. 2).
46. Фотокопія з оригіналу, лист від 25.03.2021р. №514, Центральний Державний Архів вищих органів влади та управління України. (арк. 1).
47. Фотокопія з оригіналу, фіскальний чек від 18.07.2025 13-50-35 №4440073, від 18.07.2025 13-51-53 №4440074, від 11.07.2025 15-45-28 № (арк. 1).

Заява з додатками всього на 219 арк.

Представники певної групи української нації Згідно Протоколу № 1 від 21 травня 2025:

________ Юлія Степанівна (Гурман) Мазур ________ Володимир Васильович Шмигора ________ Сергій Володимирович Крисак

**Принципи міжнародного права, визнані статутом Нюрнберзького трибуналу і які знайшли вираз у вирішенні цього Трибуналу

Принцип I Будь-яка особа, яка вчинила будь-яку дію, яка визнається, згідно з міжнародним правом, злочином, несе за неї відповідальність і підлягає покаранню.

Принцип IV Та обставина, що будь-яка особа діяла на виконання наказу свого уряду чи начальника, не звільняє цю особу від відповідальності з міжнародного права, якщо свідомий вибір був для нього можливий.

Принцип VI Злочини, наведені нижче, караються як міжнародно-правові злочини: с) Злочини проти людяності; Вбивства, винищування, поневолення, висилання та інші нелюдські акти, що скоються щодо цивільного населення, або переслідування з політичних, расових чи релігійних мотивів, якщо такі дії чи відбуваються такі переслідування мають місце при виконанні будь-якого злочину проти миру або якогось військового злочину, або у зв’язку з такими. https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/principles.shtml

1 Текст, прийнятий на другій сесії Комісії у 1950 році та поданий Генеральній Асамблеї як частина доповіді Комісії про роботу вказаної сесії.

 

Додатки:

 

Підтвердження надсилання та отримання пакету документів поштою: